Блог Видавництва «Макондо»

     Ми з Альваро Мутісом уклали договір не говорити один про одного публічно, ні добре, ні погано, така собі вакцина проти віспи взаємної похвали. Однак якраз 10 років тому, і в цьому самому місці, він порушив той соціально здоровий контракт, лише тому, що йому не сподобався перукар, якого я йому рекомендував. Відтоді я чекав нагоди з'їсти холодну тарілку помсти, і, думаю, іншої більш сприятливої за цю не буде.      Тоді Альваро розповідав, як Гонсало Малларіно познайомив нас в ідилічний Картахені 1949 року. Та зустріч здавалася мені справді нашою першою, аж до того дня три-чотири роки тому, коли я почув деякі його слова про Фелікса Мендельсона. Це одкровення повернуло мене до моїх університетських років, до безлюдного музичного залу Національної бібліотеки Боготи, де ті, хто не мав копійки в кишені, знаходили в кафе притулок для навчання. Серед небагатьох вечірніх клієнтів я ненавидів одного, з геральдичним носом і турецькими бровами, з величезним тілом і крихітними черевиками

Nocturno I ⠀ A veces, cuando en alta noche tranquila, Sobre las teclas vuela tu mano blanca, Como una mariposa sobre una lila Y al teclado sonoro notas arranca, Cruzando del espacio la negra sombra Filtran por la ventana rayos de luna, Que trazan luces largas sobre la alfombra, Y en alas de las notas a otros lugares, Vuelan mis pensamientos, cruzan los mares, Y en gótico castillo donde en las piedras Musgosas por los siglos, crecen las yedras, Puestos de codos ambos en tu ventana Miramos en las sombras morir el día Y subir de los valles la noche umbría Y soy tu paje rubio, mi castellana, Y cuando en los espacios la noche cierra, El fuego de tu estancia los muebles dora, Y los dos nos miramos y sonreímos Mientras que el viento afuera suspira y llora! ⠀ ¡Cómo tendéis las alas, ensueños vanos, cuando sobre las teclas vuelan tus manos! Ноктюрн І ⠀ Часом, коли у ніч темну, негомінку Над клавішами рука твоя біла літає, Наче метелик над цвітом бузку, І ноти зі

Анхеліка Васкес Зарате, колумбійка, приїхала в Україну, аби досліджувати тему історичної пам’яті про Голодомор. Для цього вона вступила на Історичний факультет КНУ ім. Тараса Шевченка, де і буде захищати свою кандидатську роботу. У перерві між науковою роботою й уроками української мови Анхеліка дала нам інтерв’ю і розповіла дещо про Колумбію, латиноамериканську поп-музику і Ґабріеля Ґарсію Маркеса.      Ми знаємо, що ти мешкаєш у Києві більше півроку і захоплюєшся вивченням української культури. Нам стало цікаво, чи в процесі освоєння тобі вдалося знайти спільні риси між українською і колумбійською культурами. Як тобі здається, українці і колумбійці чимось схожі?      Так, дещо і справді привернуло мою увагу: як для колумбійців так і українців, земля має величезну цінність. Наші народи відчувають потужну прив'язаність до землі. Мені здається, що тісний зв'язок із землею впливає на наше ставлення до природи та взаємини з іншими людьми. А з соціокультурної точки зору, Укра

Португальський новеліст, вічний кандидат на Нобелівську премію, презентує свій останній роман «De la naturaleza de los dioses» (ісп.  «Про природу богів»).     Настане той день (або ж ні — у цьому ми покладаємося на авторитет Шведської академії), коли Антоніу Лобу Антунешу (Лісабон, 1942) нічого не залишиться, як вдягнути смокінг, і продовжуючи естафету Сарамагу, прийти на побачення з паном Нобелем. Але до того часу португальський письменник буде й далі крокувати власним шляхом, переливаючи свої спогади у все більш заплутані романи і створюючи книги, які, за його словами, ніщо інше, як божевілля, підрихтоване ножицями.     «Хороша книга — це впорядкована ілюзія», — відстоює свою позицію одвічний кандидат на Нобелівську премію, під час відкритої зустрічі з письменником у Барселоні. Він пригадує, про що йдеться у романі   «Про природу богів» (вид-во «Literatura Random House»), щойно опублікованому іспанською та каталонською. «Я не дуже добре пам’ятаю цю книгу, але мені хо

Шість книжок, які «переписують» образ жінки « Колоквіум Вовчиць» ( El coloquio de las perras ) / Луна Міґель (в-во CAPITÁN SWING ) Здається, що заголовок посилається на Сервантеса, але насправді першоджерелом є історія пуерториканки Росаріо Феррер. У книзі ви знайдете 12 нарисів-портретів та декілька статей, які не лише возвеличують описаних жінок-письменниць, але й на основі їхньої біографії доводять абсурдність сексистських упереджень у ставленні до літератури. « Дурепо, ти потрібна мені живою» ( Te quiero viva, burra ) / Лорето Санчес Сеоане (в-во CÍRCULO DE TIZA ) У першій книзі Лорето Санчес Сеоане фігурують семеро жінок з ХХ та суміжних століть, що стали відомими завдяки своїй праці. Зокрема, Віолета Парра, Альфонсіна Сторні, Емі Уайнхаус, Розалінд Франклін... Але на цей раз рисою, що об'єднує героїнь книги є не результати їхньої праці, а спільне рішення жити вільно, наперекір умовностям. « Вірджинія Вульф» ( Virginia Wool f) / Альба Ґонсале

     Те, що не помітили у чилійських протестах політичні та економічні аналітики, ще у 1951 році висвітлив Мануель Рохас у своїй книзі «Hijo de ladrón».      У 2018 році, коли Чилі ще нагадувала тиху, спокійну оазу, чилійська письменниця Діамела Елтіт видала роман «Sumar», історію про нескінченний шлях, у якій єдиною домівкою для героїв є безмежна дорога. Ця алегорія, як і безліч інших, якими рясніє чилійська література, перетворилася на злободенну реальність 18 жовтня, коли студенти масово пройшли в метро, не сплативши за проїзд на турнікетах, що назавжди перевернуло подальшу долю країни.      «Як, коли і чому ми застрягли у цій низці постійних протестів?» – запитують усі. Але те, що не змогли помітити політичні та економічні аналітики, вже є у книзі «Hijo de ladrón» Мануеля Рохаса, можливо, одного з найвидатніших класиків чилійської літератури. Події роману, виданого у 1951 році, відбуваються в день страшного та відчайдушного протесту, під час якого головному героєві, Анікето Хе

22 грудня 2017 року в місті Києві відбувся поетвечір  Маріо Бенедетті. Протягом поетвечора читці та глядачі мали змогу насолодитись творчістю Маріо Бенедетті, а також  дізнатись трохи більше про культуру Уругваю та біографію письменника.  Чи знали ви, що кандомбе - національний уругвайський танець, що має центральноафриканське коріння? Чи що відомий співак танго Карлось Гардель, якого весь світ вважає аргентинцем, також є національною фігурою Уругваю? Чи що Маріо Бенедетті спробував себе у безлічі інших професій, до того як став письменником? Якщо не знали, то тепер, як і глядачі поетвечору,  знаєте :) Botella al mar   El mar es un azar                                        Vicente Huidobro                                  Pongo estos seis versos en mi botella al mar con el secreto designio de que algún día llegue a una playa casi desierta y un niño la encuentre y la destape y en lugar de versos extraiga piedritas y socorros y alertas y caracoles.