Хосе Асунсіон Сільва. Ноктюрн І
Nocturno I
⠀
A veces, cuando en alta noche tranquila,
Sobre las teclas vuela tu mano blanca,
Como una mariposa sobre una lila
Y al teclado sonoro notas arranca,
Cruzando del espacio la negra sombra
Filtran por la ventana rayos de luna,
Que trazan luces largas sobre la alfombra,
Y en alas de las notas a otros lugares,
Vuelan mis pensamientos, cruzan los mares,
Y en gótico castillo donde en las piedras
Musgosas por los siglos, crecen las yedras,
Puestos de codos ambos en tu ventana
Miramos en las sombras morir el día
Y subir de los valles la noche umbría
Y soy tu paje rubio, mi castellana,
Y cuando en los espacios la noche cierra,
El fuego de tu estancia los muebles dora,
Y los dos nos miramos y sonreímos
Mientras que el viento afuera suspira y llora!
⠀
¡Cómo tendéis las alas, ensueños vanos,
cuando sobre las teclas vuelan tus manos!
Ноктюрн І
⠀
Часом, коли у ніч темну, негомінку
Над клавішами рука твоя біла літає,
Наче метелик над цвітом бузку,
І ноти зі звучної клавіатури виймає,
Протинаючи прóстору сутінь зчорнілу,
Сіються крізь вікно місячні промені,
Що смугами світла розкреслюють килим,
І на крилах нот, до інших країв,
Летять мої думки поза хвилі морів,
І в готичному замку, між брил, укритих
Столітнім мохом, плющем обвитих,
Спершись обома ліктями на віконну арку
Ми дивимось, як вмирає день серед тіней,
І як присмеркова ніч підіймається з долини,
І я – твій світловолосий паж, моя владáрко,
І коли зовні темна ніч западає,
Вогонь твоєї присутності золотом наче
Вкриває меблі, й ми вдвох споглядаємо, всміхнені,
Доки вітер назовні зітхає і плаче!
⠀
О, як марні мрії крила свої розправляють,
Коли понад клавішами руки твої літають!
(пер. В'ячеслав Стельмах)
⠀
A veces, cuando en alta noche tranquila,
Sobre las teclas vuela tu mano blanca,
Como una mariposa sobre una lila
Y al teclado sonoro notas arranca,
Cruzando del espacio la negra sombra
Filtran por la ventana rayos de luna,
Que trazan luces largas sobre la alfombra,
Y en alas de las notas a otros lugares,
Vuelan mis pensamientos, cruzan los mares,
Y en gótico castillo donde en las piedras
Musgosas por los siglos, crecen las yedras,
Puestos de codos ambos en tu ventana
Miramos en las sombras morir el día
Y subir de los valles la noche umbría
Y soy tu paje rubio, mi castellana,
Y cuando en los espacios la noche cierra,
El fuego de tu estancia los muebles dora,
Y los dos nos miramos y sonreímos
Mientras que el viento afuera suspira y llora!
⠀
¡Cómo tendéis las alas, ensueños vanos,
cuando sobre las teclas vuelan tus manos!
Ноктюрн І
⠀
Часом, коли у ніч темну, негомінку
Над клавішами рука твоя біла літає,
Наче метелик над цвітом бузку,
І ноти зі звучної клавіатури виймає,
Протинаючи прóстору сутінь зчорнілу,
Сіються крізь вікно місячні промені,
Що смугами світла розкреслюють килим,
І на крилах нот, до інших країв,
Летять мої думки поза хвилі морів,
І в готичному замку, між брил, укритих
Столітнім мохом, плющем обвитих,
Спершись обома ліктями на віконну арку
Ми дивимось, як вмирає день серед тіней,
І як присмеркова ніч підіймається з долини,
І я – твій світловолосий паж, моя владáрко,
І коли зовні темна ніч западає,
Вогонь твоєї присутності золотом наче
Вкриває меблі, й ми вдвох споглядаємо, всміхнені,
Доки вітер назовні зітхає і плаче!
⠀
О, як марні мрії крила свої розправляють,
Коли понад клавішами руки твої літають!
(пер. В'ячеслав Стельмах)