Mario Benedetti en ucraniano | Маріо Бенедетті українською (ч. 4)

Деякі переклади на конкурсі отримали однокову чи майже однакову кількість балів. В зв'язку з цим ми вирішили, що буде цікаво опублікувати всі вірші, які були оцінені високо. Для перекладачів може бути корисним порівняти їх, для читачів - це дає можливість вибрати той переклад, який їм буде ближче.

Mario Benedetti	Гінкул Ірина	Семенюк Марта	Леонова Кіра
ES TAN POCO Lo que conoces es tan poco lo que conoces de mi lo que conoces son mis nubes son mis silencios son mis gestos lo que conoces es la tristeza de mi casa vista de afuera son los postigos de mi tristeza el llamador de mi tristeza. Pero no sabes nada a lo sumo piensas a veces que es tan poco lo que conozco de ti lo que conozco o sea tus nubes o tus silencios o tus gestos lo que conozco es la tristeza de tu casa vista de afuera son los postigos de tu tristeza el llamador de tu tristeza. Pero no llamas. Pero no llamo.	Це так мало Те, що ти знаєш це так мало  те, що ти знаєш про мене те, що ти знаєш то мої хмари то мої мовчання то мої рухи  те, що ти знаєш це тільки журба домівки, що бачиш здалеку це віконниці моєї журби це дзвоник моєї журби. Але не знаєш Нічого найбільше думаєш часом що це так мало  те, що я знаю  про тебе те, що я знаю чи то твої хмари чи твої мовчання чи твої рухи  те, що я знаю це тільки журба домівки, що бачу здалеку це віконниці твоєї журби це дзвоник твоєї журби Але ти не дзвониш. Але не дзвоню.	Цього так мало Того, що ти знаєш, Так мало, Того, що ти знаєш Про мене. А що ти знаєш? Мої печалі, Моє мовчання, Мої жести. Те, що ти знаєш, Це сум, Який огортає, Коли дивишся на те, Як мій дім виглядає зовні, Це віконниці мого суму, Це дзвінок від дверей мого суму. Але ти не знаєш Нічого. Максимум Думаєш іноді, Що існує так мало того, Того, що я знаю Про тебе. А що я знаю? Про твої печалі, Або твоє мовчання, Або твої жести. Що я знаю про твій сум, Який огортає, Коли дивишся на те, Як твій дім виглядає зовні, Про віконниці твого суму, Про дзвінок від дверей твого суму. Але ти не дзвониш. Але я не дзвоню. У двері.	Так мало Те що знаєш так мало те що знаєш про мене те що знаєш це мої хмари це мій спокій це мої рухи те що знаєш це смуток мого дому якщо глянути ззовні там двері мого смутку дверний дзвінок мого смутку. Але не знаєш нічого суттєвого інколи думаєш що так мало те що знаю про тебе те що знаю це твої хмари чи твій спокій чи твої рухи те що знаю це смуток твого дому якщо глянути ззовні там двері твого смутку дверний дзвінок твого смутку. Але не дзвониш. Але не дзвоню.

Mario Benedetti	Марач Віктор	Канагіна Христина	Глапшун Ольга
Tactica y estrategia Mi táctica es mirarte aprender como sos quererte como sos mi táctica es hablarte y escucharte construir con palabras un puente indestructible mi táctica es quedarme en tu recuerdo no sé cómo ni sé con qué pretexto pero quedarme en vos mi táctica es ser franco y saber que sos franca y que no nos vendamos simulacros para que entre los dos no haya telón ni abismos mi estrategia es en cambio más profunda y más simple mi estrategia es que un día cualquiera no sé cómo ni sé con qué pretexto por fin me necesites.	Тактика і стратегія Моя тактика – дивитись на тебе; вивчати, якою ти є; кохати тебе такою, як є. Моя тактика – говорити з тобою; дослухатись до тебе; із слів будувати міст непорушний. Моя тактика – залишитись у твоїй пам’яті; не знаю, ні як, ні під яким приводом, але в тобі залишитись. Моя тактика – бути щирим і знати, що й ти є щирою; й що у взаєминах наших відсутнє лицемірство; й тому між нами нема ні стіни, ні провалля. Моя стратегія, на противагу, значно глибша і значно простіша: Моя стратегія в тім, що якогось дня, не знаю, ні як, ні під яким приводом, та врешті я стану тобі потрібним.	Тактика і стратегія Моя тактика це дивитись розуміти тебе таку кохати тебе таку моя тактика це говорити і слухати збудувати зі слів надійний місток моя тактика це поселитись у твоїх спогадах не знаю як на яких правах але оселитись там моя тактика це бути щирим знати що і ти щира що не торгуємось не симулюємо поміж двома хай не буде ні ширми ні прірви моя стратегія навпаки більш глибока й проста моя стратегія одного дня не знаю як на яких правах стати тобі потрібним.	Тактика і стратегія Моя тактика це                 дивитися на тебе зрозуміти яка ти любити такою як є моя тактика це                   розмовляти з тобою і слухати тебе будувати зі слів непорушний міст моя тактика - це залишитися в твоїй пам'яті не знаю ні як        ані під яким приводом але залишитися в тобі моя тактика це                 бути відвертим і знати що ти відверта і що ми не торгуємо лицемірством щоб між нами двома не могло бути ні завіси                       ні безодней моя стратегія навпаки більш глибока і більш                                 проста моя стратегія це що в один який завгодно день не знаю ні як         ані під яким приводом нарешті         стану тобі необхідним

Mario Benedetti	Марач Віктор	Ножак Остап
RE/CREACIONES Cuando Adán el primero agobiado por Eva y por la soledad inventó cautelosamente a dios no tenía la menor idea de en qué túnel de niebla había metido a su desvalido corazón pero cuando su invento lo obligó a hacer ofrendas a rezar y a borrarse del placer o a cambiar los placeres por el tedio Adán/a instancias de Eva la primera/ de un soplido creó el agnosticismo.	Пере-творення Коли Адам першим, пригнічений Євою і самотністю, придумав із острахом бога, то не мав жодного уявлення, в який тунель із туману занурює своє безпорадне серце. Але коли цей винахід змусив його до пожертв, до молитов і відмови від задоволень, або до заміни їх нудьгою,– Адам (і тут вже в Єви пріоритет першості) створив на однім подиху агностицизм.	ВІДПО/ЧИН Коли адам перший замучений євою і самотністю завбачливо вигадав бога ніяк не міг утямити до яких серпанкових доріг потрапив у своєму безпорадному серці та коли його винахід змусив принести жертву молитися і зректися задоволення або змінити задоволення на нудьгу адам (після наполягань єви першої) дмухнув – і створив агностицизм.

Mario Benedetti	Марач Віктор	Лесько Олег	Глапшун Ольга
LUNA CONGELADA Con esta soledad alevosa tranquila con esta soledad de sagradas goteras de lejanos aullidos de monstruoso silencio de recuerdos al firme de luna congelada de noche para otros de ojos bien abiertos con esta soledad inservible vacía se puede algunas veces entender el amor.	Мерзлий місяць З цією самотністю, віроломною, непорушною, – з цією самотністю болячок проклятих, завивань в далечіні, жахливої тиші, спогадів застиглих, мерзлого місяця, ночі для інших, очей, що безсоння в них, – з цією самотністю, безплідною, марною хтось іноді може зрозуміти кохання.	Мерзлий місяць Коли настає самотність підступна спокійна коли настає самотність священних крапель дощу і далекого завивання і страхітливої тиші і вітання дорозі і мерзлого місяця і чужої ночі і широко розплющених очей коли настає самотність непридатна порожня інколи можна зрозуміти любов	ЗАЛЕДЕНІЛИЙ МІСЯЦЬ З цією самотністю підступною спокійною з цією самотністю священних крапель далекого завивання жахливої тиші нав'язливих спогадів місяця заледенілого ночі для інших широко відкритих очей з цією самотністю даремною порожньою можна іноді осягнути любов

Mario Benedetti	Марач Віктор	Урбанська Світлана	Ножак Остап
nuevo canal interoceanico Te propongo construir un nuevo canal sin esclusas ni excusas que comunique por fin tu mirada atlántica con mi natural pacífico.	Новий канал між океанами Давай збудуємо новий канал без шлюзів і без друзів, який з”єднає нарешті твій норов атлантичний з моїм характером тихим.	НОВИЙ МІЖОКЕАНІЧНИЙ КАНАЛ А давай збудуємо новий канал без шлюзів й ніяких ілюзій який врешті решт воз´єднає твій погляд атлантичний з моєю сутністю тихоокеанською.	НОВИЙ МІЖОКЕАНІЧНИЙ КАНАЛ Збудуймо новий канал без перепон і перепросин щоб нарешті поєднав твій атлантичний погляд з моєю тихою натурою

Mario Benedetti	Марач Віктор	Семенюк Марта
VARIACIONES SOBRE UN TEMA DE HERACLITO No sólo el río es irrepetible tampoco se repiten la lluvia el fuego el viento las dunas del crepúsculo no sólo el río sugirió el fulano por lo pronto nadie puede mengana contemplarse dos veces en tus ojos.	Варіації на тему Геракліта Не тільки в одну й ту ж річку не можна увійти двічі: також не лишаються незмінними дощ, вогонь, вітер, бархани сутінків; не тільки в річку – підказує закоханий: поки що ніхто не в змозі себе споглядати двічі у твоїх очах.	ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ ГЕРАКЛІТА Не тільки ріка неповторна також не повторяться злива полум’я вітер присмеркові світила не тільки ріка його надихнула а надто не може ніхто дівчино поглянути двічі у вічі твої.

Mario Benedetti Сотело Рамірес Анабель Mucho mas grave Todas las parcelas de mi vida tienen algo tuyo y eso en verdad no es nada extraordinario vos lo sabés tan objetivamente como yo.  Sin embargo hay algo que quisiera aclararte, cuando digo todas las parcelas, no me refiero solo a esto de ahora, a esto de esperarte y aleluya encontrarte, y carajo perderte, y volverte a encontrar, y ojalá nada más.  No me refiero a que de pronto digas, voy a llorar y yo con un discreto nudo en la garganta, bueno llorá. Y que un lindo aguacero invisible nos ampare y quizás por eso salga enseguida el sol. Ni me refiero a solo a que día tras día, aumente el stock de nuestras pequeñas y decisivas complicidades, o que yo pueda o creerme que puedo convertir mis reveses en victorias, o me hagas el tierno regalo de tu más reciente desesperación. No. La cosa es muchísimo más grave. Cuando digo todas las parcelas quiero decir que además de ese dulce cataclismo, también estas reescribiendo mi infancia, esa edad en que uno dice cosas adultas y solemnes y los solemnes adultos las celebran, y vos en cambio sabés que eso no sirve.  Quiero decir que estás rearmando mi adolescencia, ese tiempo en que fui un viejo cargado de recelos,  y vos sabés en cambio extraer de ese páramo,  mi germen de alegría y regarlo mirándolo.  Quiero decir que estás sacudiendo mi juventud,  ese cántaro que nadie tomó nunca en sus manos,  esa sombra que nadie arrimó a su sombra,  y vos en cambio sabés estremecerla  hasta que empiecen a caer las hojas secas,  y quede la armazón de mi verdad sin proezas.  Quiero decir que estás abrazando mi madurez  esta mezcla de estupor y experiencia,  este extraño confín de angustia y nieve,  esta bujía que ilumina la muerte,  este precipicio de la pobre vida.  Como ves es más grave,  Muchísimo más grave,  Porque con estas y con otras palabras,  quiero decir que no sos tan solo,  la querida muchacha que sos,  sino también las espléndidas o cautelosas mujeres  que quise o quiero. Porque gracias a vos he descubierto, (dirás que ya era hora y con razón), que el amor es una bahía linda y generosa, que se ilumina y se oscurece, según venga la vida, una bahía donde los barcos llegan y se van, llegan con pájaros y augurios, y se van con sirenas y nubarrones. Una bahía linda y generosa, Donde los barcos llegan y se van. Pero vos, Por favor, No te vayas Набагато Серйозніше Усі клаптики мого життя мають щось твоє І це насправді зовсім не дивовижно Ти це знаєш так об'єктивно як і я. Все ж є дещо що я хотів би пояснити тобі, Коли я кажу усі клаптики, Я не маю на увазі лише оце про зараз, Оце про чекати на тебе і алілуя знайти тебе, І дідько втратити тебе, І знову тебе знайти, І більше б нічого. Я не маю на увазі те, що враз кажеш, плакатиму, а я, стримуючи клубок у горлі, добре, плач.  І що чарівна незрима злива боронить нас, І може тому одразу сходить сонце. Я не маю на увазі лише і те що день за днем, Зростає запас наших маленьких й вагомих спільностей, Чи те що я можу чи думаю що можу обернути мої невдачі в перемоги, Чи те що ти робиш мені ніжний дарунок твого нещодавнього розпачу. Ні. Все надзвичайно серйозніше. Коли я кажу усі клаптики, Хочу сказати що крім цього солодкого катаклізму, Ти ще й переписуєш моє дитинство, Цей вік, коли виголошуються дорослі й урості речі і урочті дорослі їм радіють, А ти от знаєш що це не годиться. Хочу сказати що ти переозброюєш мою юність, Цей час коли я був старцем нав'юченим недовірою, А ти от вмієш витягнути з цих нетрів Мій паросток радості і поливати його дивлячись на нього. Хочу сказати що ти розбурхуєш мою молодість, Цей глечик який ніхто не брав ніколи до рук, Цю тінь яку ніхто не пригорнув до свої тіні, А ти от вмієш трусити її допоки не почне падати сухе листя, і залишаться без подвигів обладунки моєї правди. Хочу сказати що ти обіймаєш мою зрілість Цю суміш заціпеніння та досвіду, Цей дивний рубж між смутком та снігом, Цю свічку яка осяює смерть, Цю безодню бідолахи - життя. Як бачиш, все серйозніше, Набагато серйозніше, Тому що цими й іншими словами, Хочу сказати що ти - не лише Кохане дівча яким ти є, Ти також розкішні й обачні жінки Який я любив чи люблю. Тому що завдячуючи тобі я відкрив, (скажеш що уже був час і твоя правда), Що кохання це чарівна та шляхетна затока, Яка промениться й темніє, Слідуючи руху життя. Затока де кораблі з'являються і зникають, з'являються з птахами та прикметами, і зникають з сиренами та темними хмарами. Чарівна та шляхетна затока, де кораблі з'являються і зникають. Але ти, Будь ласка, Не зникай Суханова Вікторія Набагато Серйозніше У кожному кутку мого життя є щось твоє, і в цьому насправді немає нічого дивного, ти ж про це знаєш так само добре, як і я але я хочу пояснити тобі: коли кажу «у кожному кутку», я маю на увазі не тільки те, що відбувається зараз чекати тебе і, хвала Богу, знайти тебе,              і чорт візьми, втратити тебе,              і знайти тебе знову,              і сподіватися, що все закінчиться цим я не маю на увазі, що ти раптом скажеш:            «Я зараз заплачу». і я з комком у горлі:            «Давай, заплач». і ми опинимося під захистом чудового невидимого дощу, і завдяки цьому одразу ж з´явиться сонце… і не маю на увазі також, що з кожним днем розширюється запас наших маленьких              і рішучих спільних дій, чи що я можу,            чи думаю, що зможу     обернути свої невдачі в перемоги, чи що ти мені ніжно подаруєш      свій останній відчай…  ні! тут все набагато серйозніше, коли я кажу «у кожному кутку»,  я хочу сказати, що, крім цього солодкого перелому, ти повертаєш мене в дитинство, у той час, коли я вимовляв дорослі та урочисті фрази, та урочисті дорослі розхвалювали їх, але ти, навпаки, знаєш, що це не годиться.  хочу сказати, що ти знову будуєш мою юність, той час, коли я був старим, повний побоювань, і ти, навпаки, вмієш вийняти з цієї пустелі мій росток радості             і поливати його своїм поглядом. хочу сказати, що ти хвилюєш мою молодість, той сосуд, який ніхто ніколи не брав у руки, ту тінь, що ніхто не приблизив до своєї тіні, але ти, навпаки, цю тінь умієш трясти, поки не почне осипатися сухе листя та залишиться тільки несуча конструкція моєї безславної правди. хочу сказати, що ти обіймаєш мою зрілість, це суміш заціпеніння та досвіду, цю даль тривоги і снігу, цю свічку, що осяює смерть, це провалля бідного життя.  як ти бачиш, усе дуже серйозно. набагато серйозніше, бо цими чи іншими словами хочу сказати, що ти одна       така самотня                     та кохана дівчина, яка ти є, але ще ти – всі прекрасні чи обережні жінки,.           яких я любив чи люблю, бо, завдяки тобі я відкрив (ти скажеш, що вже давно було пора,             і матимеш рацію), що кохання – це гарна та щедра бухта, яка світліє чи темніє            залежно від життя, бухта, де кораблі            припливають чи відпливають, припливають з птахами та передвістями та відпливають з русалками і чорними хмарами, гарна та щедра бухта, де кораблі припливають                 та відпливають. але ти, будь ласка,                     не йди.