Mario Benedetti en ucraniano | Маріо Бенедетті українською (ч. 3)
Маріо Бенедетті – один з найвідоміших іспаномовних письменників сучасності. Народжений у 1920 році в Уругваї, Маріо Бенедетті спромігся за 88 років свого життя здобути неабияку прихильність читачів та залишивши світу багатожанрову спадщину. Метою нашого Конкурсу перекладів 2016 р. було створення якісних україномовних перекладів, які б допомогли ознайомити українського читача з творчим доробком Маріо Бенедетті. ЧАСТИНА 3
22. Sirena
Сирена (пер. Канагіна
Христина)
Я майже впевнений що тебе не існує
і попри це я чую тебе щоночі
я вигадую тебе часом із марнославства
чи то з горя чи може це просто втома
із нескінченного моря приходить твій подив
заслуховуюсь ним як псалмами і все одно
я так цілковито певен тебе не існує
що ніч за ніччю чекаю тебе уві сні.
Вірш
опубліковано в журналі Всесвіт, №1-2, 2017 року.
***
23.
Todavia
Все
ще (пер. Марач Віктор)
Я усе ще і зараз
не вірю,
що ти поруч;
дивлюсь в твої очі,
так же сяйні, як зорі,
в тьмі ночі,
щастям, радістю
повний надміру.
Бачу, гладжу
обличчя й волосся,
зігріваю в своїх
твої руки,
твоїх кроків
уловлюю звуки;
але все ж я не
вірю ще й досі.
Твій приїзд –
запорука: сумісні
наші погляди; що
ж до любові –
свою впевненість
виллю в розмові,
свої ж сумніви
вихлюпну в пісні.
Замінить тебе
ніким – вагома
це обставина:
фундаментальним
й те стає, що
було тривіальним,
тому тільки, що
знову ти вдома.
Все ще сумнів –
чи справді з’явилось
так неждано й
негадано щастя
володіти тобою;
ще здасться,
і не раз, що це
тільки наснилось.
Все ж ти тут,
біля мене присутня
й до грудей моїх
знов пригорнулась;
все це – й те, що до мене вернулась –
нам звіщає
чудесне майбутнє.
Бракувало хай
іноді хисту
помилки визнавати
й провини, –
твої ж руки й сюди
вносять зміни
й набуває світ
іншого змісту.
Й коли губи твої
знов цілую,
в таїні їх і в
їхній зухвалості, –
не знайти вже від
сумніву й малості,
що тебе ще більш
прагну й ціную.
***
24.
USTEDES Y NOSOTROS
Ви
і ми (пер. Марач Віктор)
Ви, коли кохаєте,
комфорту шукаєте
в цім:
щоб ліжко було із
кедра
й матрац
особливий – на нім.
Ми ж, коли
кохаємо,
не ставимо жодних
меж:
якщо простирадло
є – добре,
але і без нього –
теж.
Ви, коли кохаєте,
інтерес у цім
маєте свій;
ну, а коли
розлюбили,
шукаєте вже новий.
Ми ж, коли
кохаємо,
відроджуєм в
серці весну;
і навіть якщо
розлюбили,
свою відчуваєм
вину.
Ви, коли кохаєте,
впадаєте часто в
раж;
плітки,
фотографії, преса:
кохання вам –
ажіотаж.
Ми ж, коли
кохаємо,
то не хизуємось
цим, –
так просто і так
приємно,
щоб користь була
усім.
Ви, коли кохаєте,
то годинник
завжди біля вас,
щоб зайву хвилину
не втратити, –
так ви цінуєте
час.
Ми ж, коли
кохаємо,
то без поспіху і
сповна,
і часу для втіх
не шкодуємо –
невисока його
ціна.
Ви, коли кохаєте,
до психоаналітика
порад
дослухаєтесь: що
там буде
у почуттях –
підйом чи спад.
Ми ж, коли
кохаємо,
то без обмежень
усіх:
нехай
підсвідомість вирішує,
як більше
отримати втіх.
Ви, коли кохаєте,
комфорту шукаєте
в цім:
щоб ліжко було із
кедра
й матрац особливий
– на нім.
Ми ж, коли
кохаємо,
не ставимо жодних
меж:
якщо простирадло
є – добре,
але і без нього –
теж.
Вірш
опубліковано в журналі Всесвіт, №1-2, 2017 року.
***
25. VAS
Y VENÍS
Відхід і прихід (пер. Марач
Віктор)
Від лісосмуги до
аеропорту і зворотно
йдемо й
вертаємось із книгами і шарфами,
й дорученнями, і
намірами, й цілунками;
у тебе вітчизни
присмак на щоках
і віра заразлива
у прикмети;
відхід і прихід,
наче маятника хитання,
мов біганина
торговця надіями
чи сновигання
бортпровідниці;
так призвичаєні
вже до приходів,
а до відходів –
трішечки менше;
хто б уявити міг
тоді, як починали
блискучу історію
наших стосунків,
що через двадцять
вісім років у каюті окремій,
де сонця не
вистачає, але тебе є вдосталь,
обмінюватимемось
новинами, але без нетерпіння,
наче підсумок
підбивав би хтось;
й коли ти
засинаєш, а я продовжую читання,
у чотирьох стінах
дещо спадає на думку:
хоч ти і спиш
тут, однак я відчуваю,
що
супроводжуваний так, як ніколи.
Вірш
опубліковано в журналі Всесвіт, №1-2, 2017 року.
***
26. VAYA UNO A SABER
СПРОБУЙ ВІДГАДАЙ (пер. Глапшун Ольга)
Подруга
вулиця від
вранішнього сонця
перетворюється раптом
у стежку облямовану стінами рослин
хмарочос
скидається на бездушних
могутніх скель
автобуси
проходять швидко
немов незлобливі носороги
і на віддаленому
підрамнику неба
хмари є просто хмарами
дівчина обвішана
пакунками
це надто очевидна мураха
і відповідно її
виключаю
але скривлене
добродушне обличчя
хай буде бо рухається ніби краб
молода монашка з
палаючими щоками
збільшується свавільно мов гриб
кіптява осідає
повільно росою
і запах нафти
перетворюється в жасминний
чому все це
просто тому
що в першому
рядку
я подумав про
тебе
подруго
Вірш опубліковано в
журналі Всесвіт, №1-2, 2017 року.
***
27.
VERDES
Зелені (пер.
Марач Віктор)
Захищають
пасовища,
зелене море
джунглів,
килимки газонів,
плющу в’юнкого
пліті,
амазонію
гноблену,
затінок сосен;
збирають все
одноколірне:
від зеленої
пляшки
до зеленого
смарагда;
напихаються
конюшиною,
плекають надію;
особливо ж
вистежують дівчат
гарненьких
і з очима
зеленими;
після усього й
незважаючи на все,
старі зелені
лишаються єдиними
пристрасними
екологами.
Вірш
опубліковано в журналі Всесвіт, №1-2, 2017 року.